Традиційні оцінки для першачків тепер у минулому. Тепер учителі мають можливість не просто оцінити знання учнів чи кількість помилок у їхніх роботах, а й відзначити те, наскільки активно діти працювали на уроці, чи були допитливими, чи добре співпрацювали з однокласниками.

Методичні рекомендації щодо формувального оцінювання передбачають спостереження за навчальним прогресом учнів, відстеження їхнього особистісного розвитку й набуття ними відповідних компетентностей, обговорення навчального поступу з батьками, поточний і підсумковий контроль знань. Така організація оцінювання враховує індивідуальні особливості розвитку кожного учня й дозволяє їм рухатися у своєму темпі.

Усю інформацію вчитель фіксує у Свідоцтві досягнень, яке передає батькам. Свідоцтво дає можливість оцінити загальні навички школярів, як-от: інтерес до навчання, зосередженість, самостійність, уміння поводитися та працювати в команді. Крім цього, воно дає широку характеристику досягнень учнів за кожним із предметів, відзначаючи їхні вміння. А оскільки Нова українська школа передбачає партнерські стосунки між педагогами та батьками, у свідоцтві вчителі вказують свої рекомендації, а батьки — побажання.

На практиці звикнути до нової системи оцінювання було досить непросто, каже вчителька початкових класів київського Навчально-виховного комплексу «Щастя» Олена Анцибор. Своїм досвідом вона поділилася з журналісткою проєкту «Дружня школа».

«Хоча оцінювання в початковій школі нині вербальне, нам все одно потрібно розуміти рівень знань учнів», – підкреслює вчителька.

Цього року зі своїми другокласниками Олена Анцибор почала практикувати самооцінювання. Після кожної роботи учні креслять невеликий відрізок, ділять його на чотири частини і підписують букви, що означають рівень виконання завдання: низький, середній, достатній, високий. Оцінюючи свою роботу, діти малюють відповідний смайлик (зазвичай це «добре»). А потім, під час перевірки, уже вчителька ставить власну букву і власний смайлик. Якщо робота виконана на низький чи середній рівень, педагог просто пише, що перевірила її – і діти розуміють, що саме вона мала на увазі, стараються працювати краще.

Олена Анцибор переконана: «Ми маємо заохочувати школярів і стимулювати їх до навчання, акцентувати увагу на всебічному розвитку дитини. У моєму класі учні завжди аплодують досягненням інших: я навчаю їх радіти успіхам однокласників».

Олена Анцибор

Непросто адаптуватися до змін і батькам, шкільне життя яких проходило за зовсім інших умов. Син спеціалістки з контекстної реклами Олени Тулюлюк Микола – третьокласник однієї з київських шкіл. Як і всі інші батьки, про його успіхи Олена дізнається зі Свідоцтва досягнень, та все одно непокоїться.

«Як мама школяра, я хочу розуміти рівень знань свого сина. Оцінка – це певний індикатор. І якщо вона погана, ти розумієш проблему і починаєш її вирішувати: повторюєш з дитиною матеріал, спілкуєшся з учителем тощо. Знаючи особливості характеру сина, я розумію: оцінки (або певна шкала успішності) стимулювали б його продовжувати роботу. Звичайно, такий підхід розділяють не всі батьки, адже діти дуже індивідуальні», – переконана мама третьокласника. 

Олена Тупюлюк може порівняти ефективність системи оцінювання в молодшій та базовій школі. Її старша донька зараз навчається в п'ятому класі й поглиблено вивчає математику. 

«Вона має хороші результати, але буває таке, що, пропустивши тему, не розуміє матеріал, втрачає інтерес – і це одразу видно по її оцінках. Тоді ми разом з нею працюємо над уроками, аби вона могла засвоїти пропущене. А от у ситуації з сином, на жаль, мені не завжди ясно, чи дійсно все добре, чи все ж таки він потребує додаткової допомоги — і якщо так, то з якої теми», – розповідає Олена.

Оновлене оцінювання Нової української школи має на меті розкрити потенціал кожної дитини, підтримати та надихнути її до навчання. На думку фахівців, такий бекграунд дозволить учням отримати позитивні враження від навчання та сформувати необхідні компетенції.  

Ярослава Кобинець, журналістка проєкту «Дружня школа» 

Цей матеріал створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.